Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 911/2758/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У."на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2014у справігосподарського суду Київської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У."дотовариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІДІАН ПЛЮС /УКРАЇНА/"простягнення 114370,27 грн., за участю представників:

позивача: Ржевська К.В. (представник за дов. від 01.12.2014 №б/н),

відповідача: Мельник М.А. (представник за дов. від 12.01.2015 №22)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У." звернулося з позовом до ТОВ "МЕРІДІАН ПЛЮС /УКРАЇНА/" про стягнення 114370,27 грн. заборгованості, з яких: 107606,96 грн. боргу за надані послуги згідно договору про торговельне співробітництво (надання послуг) № У4081 від 01.01.2013р., 2632,68 грн. пені, 4089,06 грн. інфляційних втрат та 41,57грн. 3 % річних, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2014 у справі №911/2758/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 107606,96 грн. боргу за надані послуги згідно договору про торговельне співробітництво (надання послуг) № У4081 від 01.01.2013р. та 2152,14 грн. судового збору. У задоволенні решти позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2014 у справі №911/2758/14 в частині задоволення позовних вимог скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У." звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відзиві ТОВ "МЕРІДІАН ПЛЮС /УКРАЇНА/" просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 між ТОВ "МЕРІДІАН ПЛЮС /УКРАЇНА/" (замовник) та ТОВ "РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У." (виконавець) укладено договір про торговельне співробітництво (надання послуг) № У4081 (далі - договір), згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, зокрема, щодо передпродажної підготовки товарів замовника (далі - товари) та маркетингові послуги (далі - послуги), а замовник - прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги.

Згідно п.п. 1.3., 1.5. договору замовник зобов'язується сплатити виконавцю вартість належно наданих послуг згідно обсягів та умов, зазначених у договорі. Послуги, що надаються виконавцем в рамках даного договору стосуються товарів замовника, що постачається ним та щодо яких згідно вимог чинного законодавства України відсутні обмеження по наданню послуг, які є предметом договору.

Виконавець надає замовнику послуги або частину послуг, перелічених у п.п. 2.1.1.-2.2.4. договору, на постійній основі впродовж строку дії договору. За даними про надання послуг виконавець щоквартально складає акт прийому-передачі послуг (далі - "акт") відповідно до п. 3.7. договору (п.п. 2.3., 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору розрахунки за належним чином надані послуги виконавця здійснюються замовником не пізніше 15 днів з моменту надання виконавцем замовнику рахунку-фактури за надані послуги. Рахунок-фактура складається виконавцем на основі акту, наданого згідно п. 3.7. договору, і підписаного сторонами. Рахунок-фактура повинен містити реквізити договору та акту, на основі якого його було складено.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору вартість передпродажних послуг та маркетингових послуг та порядок здійснення розрахунків за їх надання погоджується сторонами та фіксується у договорі. Плата за надання послуг здійснюється замовником, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, визначений в договорі, та іншими можливими та незабороненими законодавством України грошовими засобами. Строки проведення розрахунків за надані послуги визначено п. 3.6. договору. Розрахунки між замовником і виконавцем здійснюються в національній валюті України - гривні. Нарахування оплат та виставлення рахунків відбувається поквартально (кожні три місяці), окрім випадків зазначених договором.

Відповідно до п. 9.1. договір набуває чинності та діє з дати його підписання по 31 грудня 2013 року включно, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного і належного їх виконання. У разі, якщо сторони виявлять бажання продовжити свої правовідносини в наступному році, вони повинні укласти про таке новий договір. Якщо сторони не укладуть новий договір до 01.01.2014, то дія даного договору буде автоматично продовжена до моменту укладання нового договору, але не довше ніж по 31.03.2014 включно.

Згідно п. 10.2. договору кожна із сторін має право достроково розірвати договір та вимагати сплати збитків у випадку невиконання та/або неналежного виконання іншою стороною своїх обов'язків за договору та за умови відмови в своєчасному усуненні порушень протягом 30 днів з моменту одержання вимоги про усунення цих порушень.

10.07.2013 відповідач звернувся до позивача з листом № 120 від 09.07.2013, згідно якого повідомив позивача, зокрема про розірвання договору про торговельне співробітництво (надання послуг) № У4081 від 01.01.2013 протягом 30 календарних днів з моменту одержання цього повідомлення. Позивач на вказаний лист не відреагував.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 3.7. договору акт по всім наданим послугам надається виконавцем замовнику щоквартально до 15 числа місяця, наступного після закінчення відповідного кварталу, у якому було надано послуги, окрім актів визначених в п. 3.3.3., які надаються щомісячно, п. 3.3.5. та п. 3.1.8. договору, якщо інше не передбачено договором. Замовник зобов'язаний підписанти акт і повернути підписаний екземпляр виконавця не пізніше 5 днів з моменту його надання виконавцем або надати в письмовому вигляді вмотивовану відмову. Якщо вмотивована відмова не надана виконавцю протягом 5 днів, послуги вважаються прийнятими, а акт підписаним.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в порушення п.3.7. договору щодо обов'язку у вказаному порядку щоквартально та щомісячно надавати відповідні акти, 23.05.2014 (тобто майже з річним порушенням строків, а також вже після закінчення дії договору) позивач направив на адресу відповідача акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні та рахунку на оплату на загальну суму 107606,96грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з описом та фіскальним чеком № 5775 від 23.05.2014р.

14.07.2014 відповідач направив позивачу з лист № 168 від 17.06.2014, яким повідомив останнього про те, що акти виконаних робіт (наданих послуг) №1304155 від 30.06.2013, № 31305265 від 29.08.2013, №31302912 від 30.05.2013, № 31303576 від 18.06.2013, № 31305114 від 22.08.2013 підписані не будуть, оскільки договір про торговельне співробітництво № У4081 від 01.01.2013 розірваний листом від 10.07.2013 в односторонньому порядку, а також у зв'язку з тим, що послуги не надавались.

Згідно п. 5.1.5. договору при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню виконавцем своїх зобов'язань за договором, він зобов'язаний терміново повідомити про це замовника.

В матеріалах справи відсутні повідомлення про причини невиконання позивачем договірних зобов'язань, зокрема, в частині своєчасного надання відповідних актів (якими, в свою чергу мають бути підтверджені факти своєчасного та повного надання послуг).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що сторона не несе відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, якщо таке невиконання та/або неналежне виконання було спричинено невиконання та/або неналежним виконанням зобов'язань за договором другої сторони.

Дослідивши умови договору та оцінивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що направлення листа №168 на адресу позивача після спливу 5-денного строку з моменту отримання актів не є підставою вважати послуги прийнятими, оскільки в першу чергу саме позивачем були порушені умови п. 3.7. договору, а відтак у позивача немає підстав вимагати від відповідача підписання/відмови від підписання актів, надісланих стороні зі значним порушенням договірних строків, а також після того, як договір припинив дію, оскільки така вимога суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, визначених ст. 3 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що надсилання позивачем рахунків-фактур разом з актами, є порушенням п. 3.6. договору, який встановлює, що рахунок-фактура складається виконавцем виключно на основі акту, наданого згідно п. 3.7. договору, і підписаного обома сторонами. Враховуючи відмову замовника від підписання актів, правова підстава для складання рахунків-фактур була відсутня, а тому рахунки-фактури були складені та надіслані позивачем одночасно з актами в порушення умов договору.

Що ж до видаткових накладних, наданих позивачем в якості доказу надання позивачем відповідачу послуг за договором у спірний період, судом визнано неналежними доказами, оскільки вони складені, підписані та скріплені печатками сторін в рамках іншої угоди, яка не є предметом даного спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на умовах договору про торговельне співробітництво № У4081 та за відсутності доказів надання позивачем послуг за цим договором у спірний період, висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування та порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, а тому не можуть впливати на правильність та законність судового рішення.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 911/2758/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало